Кожна жінка має право на взаємну любов, особисте щастя й міцну родину. Кожна жінка мріє про це. Але, на жаль, не все в житті складається так, як хочеться й не кожна доля нагадує любовний роман із щасливим хеппі-ендом. На жаль нерідко стосунки закінчуються розривом і розставанням, а жінка залишається на руках з дитиною або двома. Відтепер вона одинока з усіма наслідками, що випливають із цього статусу. І багато хто вважають, що це все – кінець.
Чого боїться одинока мати? Які помилки вона робить і чи можливо їх уникнути? Сьогодні жіночий сайт шукає відповіді на ці важливі питання, і допомагає жінкам знайти в собі сили й переосмислити те, що сталося, щоб почати все “з нуля” і рушити назустріч новому життю.
Чого боїться одинока мати?
Для початку я хочу, щоб Ви запам’ятали раз і назавжди, що одинока мати – це ще не погана мати, а неповна родина – це не нещаслива родина. Є тисячі прикладів того, що у звичайній родині, що складається з тата, мами й дитя – вихованням і турботою займається тільки один батько, і найчастіше це – мама. І всі в цій родині глибоко нещасні: мама – через інфантильність чоловіка, тато – через відсутність волі й неможливості жити так, як хочеться, дитина – через сварки й нещастя батьків.
Так може, стати одинокою мамою – це не так вже і погано? Для багатьох нещасних жінок розлучення – це єдиний вихід зі сформованої ситуації (відсутність любові, приниження, образи, побої й ін.) і можливість стати щасливою. Людям властиво робити помилки. Багато хто з нас говорять “не ті слова”, входять в “не ті двері”, вибирають “не ту людину”.
Головне – не зупинятися, важливо – іти далі. Ніхто не говорить, що буде легко. Минуле не зміниш, але от щастя для себе й дитини – побудувати можна. Кожний має право на другий шанс!
Помилки одинокої матері
Ті жінки, які виховують дитини поодинці, знають, яким викликом є материнство. І саме в них, у самотніх матерів, спостерігається тенденція до надмірної турботи про дітей. А відбувається це через втрату самооцінки й життєвого орієнтира. Вони забувають про себе й свої потреби. І роблять величезну помилку.
Типові помилки одиноких матерів
1. Цілком і повністю присвячують себе дитині
З одного боку – це не погано, але з іншого боку – виникає велика ймовірність того, що матері, що віддали все своє життя без залишку дитині, геть-чисто “прилипають” до неї й не реалізують себе як особистість. Їм важко відпускати подорослішавше чадо в самостійне життя. У них часто завищені вимоги до своїх дітей. Вони як би намагаються реалізувати свої несправджені мрії через дитину, тим самим програмуючи його й позбавляючи право вибору.
Так, дитина – найважливіше й головне в житті, але необхідно пам’ятати й про себе. І стосується це як зовнішності, так і емоцій.
2. Відчувають безмірне почуття провини
Дуже часто самотні мами вважають себе винуватими в розлученні й у тім, що вони “позбавили” дитини батька. Поза залежністю від причин розриву стосунків з батьком дитини, вони винять саме себе. Адже це вони зважилися на розлучення, це через них дитина росте без тата в “неповноцінній” родині. Недостача грошей змушує їх працювати цілодобово й приділяти маляті менше часу, чим хотілося б. Тому у вільний від заробітку грошей час вони боятися залишити його навіть на кілька хвилин, не дозволяють собі відпочивати й приділяти час на особисті потреби. І так все життя, що залишилося, – почуття провини й жалю, що проявляються в самопожертві.
Жінкам природою закладено жертвувати багатьом заради дитини, але все повинне бути в межах розумного й нікому не приносити ніякого збитку. Зовсім не обов’язково кожну секундочку свого життя присвячувати тільки дитю. Адже мама-мучениця, схильна до недоречних жертв собою й своїми інтересами, подає йому, скажемо так, не дуже гарний приклад. Не потрібно позбавляти себе перспективи особистого життя й волі. Не варто визнавати за собою право лише на роль матері-одиночки.
3. Зводять процес виховання дитини до задоволення тільки його матеріальних потреб
Не спорю, це цілком природне й закономірне бажання, але не варто забувати й про духовну сторону. Піклуючись лише про те, як нагодувати й одягти дитину, Ви можете пропустити не менш важливі моменти: виховання в ньому чуйності, доброти, відповідальності, любові й т.д.
Просто частіше розмовляйте з ним, пестіть, даруєте тепло й ніжність у дотиках, словах і поглядах. А якщо й будуть деякі фінансові труднощі, то зробіть все, щоб це ніяким чином не торкнулося дитини й ваших взаємин. Ніколи не сумнівайтеся в тому, що Ви виховуєте особистість і людину тільки тому, що виховуєте його на самоті. Вкладайте в дитину любов, турботу, доброту й увагу. Адже це саме вигідне Ваше вкладення 
– через роки Ви одержите чималі відсотки у вигляді вдячного сина й люблячої турботливої дочки.
4. Обмежують своє коло спілкування тільки дитиною й ставлять хрест на особистому житті
Як правило, самотні неньки впевнені, що їхні зустрічі й спілкування із друзями, а вже тим більше побачення із чоловіком не принесе дитині радості, і змусять його страждати. Але це неправильно! Навпроти, щаслива мама, задоволена життям, принесе радість і своєму маляті. Не варто відгороджувати себе від навколишніх. Потрібно намагатися ходити куди-небудь без дитини, зустрічатися із друзями, призначати побачення й робити це все заради себе улюбленої. Адже спілкування з іншими людьми, у тому числі (а може й особливо ) із чоловіками, принесе Вам радість, змусить відволіктися від насущних проблем, подарує щастя. А щаслива мама зробить щасливою і дитину.
Тому в жодному разі не придушуйте в собі бажання обпертися на чоловіче плече – це природна й зрозуміла потреба – відчувати турботу коханого. Не можна відмовлятися від усього цього в ім’я материнства. Можливо нове знайомство, і новий чоловік принесуть користь Вашій маленькій родині. Наприклад, обов’язки, які раніше виконувалися тільки однією людиною, можна тепер розділити на двох. А дитина завдяки спілкуванню з маминим чоловіком одержить новий досвід і знання.
5. Не приймають свою самітність
Це інша крайність, властива деяким одиноким матерям. Вони, не відновившись морально й фізично від минулих стосунків, квапляться вступити в нові. Дуже часто в подібних ситуаціях дітей залишають на бабусь-дідусів. А це не може не позначитися на них. Тому, настільки важливо знайти необхідний баланс між своїми потребами й потребами маляти.
