Главная » Жіночі історії » Лист другові або Історія кохання

Лист другові або Історія кохання

ІсторіяПройшло сім років з тих пір, як ми бачилися з тобою востаннє .
Всі ці роки я часто думала про тебе, але подзвонити не наважувалася.

Зараз уже пізно щось міняти: ми обоє занадто сильно змінилися за ці сім років.

Ти пам’ятаєш: ми з тобою завжди зустрічалися випадково, на вулиці. А після – тижнями, місяцями ми бачилися так часто, начебто  востаннє

… і знову розставалися на довгий час. Дотепер   мені не вистачає тих пізніх посиденьок на кухні, заставленої порожніми банками з-під кави й попільницями, заповненими сигаретними недокурками.

У такі вечори ти читав уривки зі свого роману й нові вірші. Коли я слухала тебе, те щораз  переконувалася в тому, що ти – геній! У нас це був улюблений жарт.

Коли мені хотілося уникнути небажаного побачення, то я на цілий день їхала до тебе. Це називалося “відвідати хвору бабусю”. Ти й сам іноді запрошував мене в гості такими словами: “Твоя бабуся щось неважливо себе почуває, приїдь скоріше до мене”.

…Я забиралася з ногами в крісло, а ти сідав за піаніно. Клавіші були слухняні твоїм тонким і довгим пальцям, начебто становили з ними одне ціле. Чарівні звуки романсів заворожували й не давали спокою!..

Додому я верталася лише до двох ночі.

….Я їду на метро з Палацу Молоді, де команда КВК мого інституту зустрічалася у двобої із двома іншими командами. Заснувши у вагоні, я почуваю на собі чийсь погляд, прокидаюся, піднімаю очі й бачу: прямо поруч зі мною, з єхидної (але такою чарівної!) усмішкою, стоїш ти…

Я на той час уже встигаю забути, як ти виглядаєш. А через місяць (за три дні до Нового року й напередодні іспиту) ми їздили в Петергоф, в університетський клуб “Шайба”, на вечірку твого улюбленого “1-го Меду”. Верталися в Пітер через ліс, тільки-но встигнувши на останню електричку.

Пам’ятаєш Новий рік, що ми зустрічали разом? Мені в подарунок ти зшив великого симпатичного ведмедя, що і зараз живе в мене, і анітрохи не змінився. Правда, ходити він дотепер   не навчився, тому що задні лапи ти йому так і не прилаштував.

До мене на весілля ти обіцяв надіслати ескорт машин “Швидкої допомоги” і бригаду санітарів з гамівними сорочками. Зараз це здається неймовірно смішним, але мені чомусь дуже сумно…

Але ж я пам’ятаю все. І те, як після шкільного випускного вечора ми вдвох всю ніч гуляли під дощем по центрі міста. І ту білу троянду,
що я подарувала тобі на день народження під час нашої останньої зустрічі…

Смотрите также:

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

шестнадцать + один =

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>