Главная » Жіночі історії » Я більше не кохаю його, але мені все ще боляче

Я більше не кохаю його, але мені все ще боляче

“Я більше не кохаю його. Коли я прокидаюся вранці, він уже не є для мене проблемою. Вилізти з постелі – от проблема. Відсутність чистих і мало- мальськи цілих колготок тілесного кольору – от проблема, а він – ні. Це велике щастя – хвилюватися щодо колготок, а не про те,  чи правильно я зробила, що розсталася з ним. Я заслужила це щастя. “Кожне нове знайомство, книга, фільм і просто життєві події, які ви пережили не з ним, будуть вас потроху розділяти й один раз розділять”, – прочитала я в якійсь книжці. І я спеціально “загулювала” наші місця. Я поперлася з подругою на Анріївський Узвіз, щоб прогулятися по брущатці, як це колись робили ми. Я ходила в парк і годувала качок, – одна серед закоханих парочок і бабусь із дітьми.

Я півгодини сиділа біля фонтана на Майдані, де він колись говорив: “У мені стільки ніжності, що я навіть не знаю, як її виразити. Морозиво тобі купити, чи що?”

Я три рази обідала в кафе, у якому ми чекали наше замовлення й, розглядаючи людей, придумували їм історії. “Он той хлопець, що п’є каву, напевно працює оформителем вітрин, – говорив він. – У нього є бойфренд, що постійно воює з ним через телевізійний пульт. І ці сварки так його дістали, що зараз він подумує про те, щоб оформити ще більше вітрин і купити новий телевізор”…

Я повернула собі Адріївський Узвіз, ставок, фонтан і кафе. Вони тепер мої, а не наші. Я склала список того, чого мені не треба робити:

а) пити алкоголь (однаково  не допоможе);

б) приймати наркотики (ніколи не пробувала, нема чого й починати);

в) дзвонити по ночах друзям (їм уже й так обридли всі мої бла-бла-бла на цю тему);

г) впадати у відчай;

д) нескінченно прокручивати пісню “Гуд бай, май лав…”;

е) обіцяти собі, що я більше ніколи нікого не покохаю.

Я зробила все, що в таких випадках радять психологи, – знищила його сліди в моєму житті. Випрала всі речі, які пахнули його одеколоном. Викинула букетик засохлих троянд. Стерла із записної книжки всі номери його телефонів. Зібрала в велику коробку його забуті речі, подарунки й фотографії. Заклеїла скотчем і закинула на антресолі.

Але я не можу забрати на антресолі пам’ять про нього.

Я заповнюю свої дні справами, зустрічами, роботою, планами. Я мию вікна, драю підлогу й навіть чомусь вишиваю хрестиком. Але в мене однаково  залишається час, щоб думати про те, як мені його не вистачає. Не можна просто закрити серце, як водопровідний кран, і чекати, що воно не буде турбувати. Ні, я анітрохи не жалкую, що ми тепер не разом. І в мене вже не псується настрій, коли хтось говорить: “А може, ти поквапилася?” Я все зробила правильно. Наші шляхи остаточно розійшлися, і ми розсталися, “як цивілізовані люди”. Але мені однаково  його бракує.

“Ти повинна все забути”, – говорить подруга. Але я не збираюся нічого забувати. Навіщо? Це моє життя, і я не хочу викреслювати з нього дорогоцінні шматки. Також я не збираюся зосереджуватися на його недоліках, аби тільки зменшити цінність втрати. Я не хочу, як деякі жінки, медитирувати: “У нього були погані зуби… Він говорив дурниці… Він огидно чавкав…” Нормально він чавкав. Він був гарним хлопцем. Мені зовсім не хочеться переконувати себе в тому, що я любила ідіота. Із цією людиною зв’язані одні із самих приємних моїх переживань, а тепер і самі гіркі. Невже можна так просто взяти й забути це?

А от змінити своє ставлення до того, що сталося цілком у моїх силах. В усіх є спогади. Просто мені потрібен час, щоб мій колишній коханий став спогадом.

Каюся, одну зачіпку я все-таки залишила: його голос на моєму автовідповідачі: “Привіт. Ну, ти де? Візьми трубку!” Іноді я залажу з телефоном під ковдру й слухаю: “У вас одне прослухане повідомлення. Прослухати – натисніть одиницю… Привіт. Ну, ти де? Візьми трубку! Прослухати ще раз – натисніть “три”. Привіт! Ну, ти де?” Я поки не можу натиснути “шість” – стерти. Тому що тоді в мене не залишиться нічого…

Взагалі ж ще в мене є лимон. Таке маленьке дивне деревце. Кілька місяців назад ми пили чай, і він засунув своє лимонне зернятко в землю поруч із кактусом. Через місяць з’явився пагін. Ми пішли й купили йому окремий горщик і навіть спеціальний ґрунт “Для цитрусових”. “Такі от справи, – повідомила я лимону, коли ми розсталися. – Той, хто тебе посадив, у принципі хороша людина… (У цьому місці я починаю істерично реготати.) Просто він мені не підійшов. Так буває”. А про себе подумала: “Жах. Я розмовляю з лимоном”. Напевно, так зазвичай розмовляють із дитиною після розлучення.

Я намагаюся знайти позитивні моменти в тому, що зі мною відбулося. І знаходжу: у мене це було! Мені вдалося відчути те саме почуття, про яке пишуть книги, складають вірші й знімають фільми із Гвінет Пелтроу в головній ролі. Мені буде про що на старості років розповісти онукам. Той, хто посадив лимон, подарував мені багато щастя.

Гостре почуття і закономірний біль його втрати, надії й розчарування, радість і сум. Одне не буває без іншого, у цьому і є повнота життя, хіба не так? Випробувати такі відчуття набагато краще, ніж не випробувати нічого взагалі. Майже всі дорослі люди через це пройшли, і мені було б навіть образливо не мати у своєму житті нічого подібного.

Я більше не кохаю  його. Але мені усе ще боляче.

Смотрите также:

2 Комментарии

  1. Олександра Іванівна пишет:

    Кожний по своєму проживає втрати.. Я впевнена, головне не впустити в серце ненависть.

  2. mark пишет:

    Життя була сповнена випробувань з тих пір, як мій чоловік залишив мене і переїжджає з іншою жінкою. Найчастіше я думав закінчити все це. Усе стало найгіршим, коли я загубив свій будинок, сім’ю та все до урагану Матвія, і я став біженцем у моїй власній країні, Гаїті. Єдине, що я залишив, – це телефон з підтримкою Інтернету в моїй кишені. Одного вірного дня я знайшов одного Доктора Самури в Інтернеті, на лицьовій книзі. Хтось із США засвідчив багато чудових справ, які доктор Самура зробив для неї та її родини. Я зв’язався з ним, а решта, кажуть, це історія. Сьогодні я щасливо одружуюся з солдатом, з яким я зустрівся в таборі, і я знову повертаю своє щастя. Я не можу зберегти це щастя для себе, тому що я не егоїстичний. Ви також можете зв’язатися з доктором Самура по електронній пошті: SAMURATELLERSPELL@GMAIL.COM або зателефонуйте йому за телефоном +2348103508204 whatsapp.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

16 + шесть =

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>